ПОТЯГ Цей світ подібний на той вокзал, Де я раніше колись блукав, Чого хотів - я сам не знав, Вокзал стояв - а я зітхав. Мені казали :"Йди туди !", Мене дістали погані сни, Кожен хотів щось довести, А я бажав свій світ знайти. Але шукав не я - Шукав мій дух мого Творця. Він дух Мій воскресив, На потяг Свій Він посадив ! Твоє Слово - це мій потяг, Серце палить, як в печі ! Я лечу, лечу до Тебе У шаленій течії. Зачекати? - Ні, вже досить, Начекалися вже ми ! Хто чекає ще і досі - Він горить у марноті Своїх справ, своїх буденних справ. І так я жив і вовком вив, Та все гадав, не розумів: - Невже у цьому сенс життя, Коли навколо клопіт дня ? Коли постійні помилки, Коли невпевненість в житті, Тоді для чого, скажеш ти, Живе людина на землі ? Але є Той, Хто любить, Життя Він твоє не погубить. Він своє Слово для тебе дав, Щоб жив ти вічно, не страждав.