Вічний Майстер краєвиди пише Барвами небесної краси, І вночі вона у вербах дише, Дишуть нею води і ліси. Дух любови пшениці колише, Тихо вранці зрошує жита. Захід сонця в ту країну кличе, Де домівка батьківська свята. До осель небесної Вітчизни Спалахом єдиного мазка Прокладає шлях ясний і чистий Владна й творча Батькова рука. Хоч мені про Нього люди в світі Не говорять у лихі часи - Вічний Майстер пише краєвиди Словом невимовної краси.