На скронях уже сивина.
Воно, може, й дивно, бо рано.
Та ясно в душі аж до дна,
І серце радіє: "Осанна!"
Любов Ти, Господь, віддав -
В надії мені - осанну.
Тебе, Господь, за Дар
Любити я не перестану.
Підтримки у Тебе прошу
На пустищах поневіряння.
Ти Духа даєш - і дишу,
Навчиш - і нема спотикання.
Навіщо мені, мій Господь,
Ця радість земна швидкоплинна?
Чекаю Тебе, Ти приходь!
З Тобою - небесна країна.
Небесне - лиш Небо дає.
Земля - і земне відбирає.
На гордих наш Бог повстає,
А милостивих підіймає.
Любов Ти, Господь, віддав -
В надії мені - осанну.
Тебе, Господь, за Дар
Любити я не перестану.
